Емоційне вигоряння - синдром 21-го століття

     Емоційне вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом.

     Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють в сфері «людина- людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням. Це лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, керівники різних сфер та інші. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, давати вказівки підлеглим або навпаки виконувати доручення керівництва, намагатися виправдати чиїсь очікування, перевершити конкурентів, продемонструвати хороші показники — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто “сідають батарейки”.

Згідно з ВООЗ, існує три основних симптоми емоційного вигорання:

• -почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією уваги;
• -інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності;
• -зниження професійної ефективності:  відчуття неспроможності справитися з своїми робочими обов’язками, внаслідок цього з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Термін “вигорання” позначений у Міжнародному класифікаторі хвороб, як наслідок тривалого невирішеного стресу на робочому місці. Багато вчених вважають це хворобою, але починаючи з травня 2019 року ВООЗ використовує цей термін тільки у випадках, пов’язаних з роботою, а тому “вигорання” класифікується як синдром. Та супутні симптоми цього синдрому впливають на стан нашого здоров’я та життя загалом. Людина починає хворіти, послаблюється  увага, погіршуються стосунки, з’являються конфлікти, знижується задоволення від життя.

Чому так відбувається? Що може бути причиною?

• -перфекціонізм;
• - схема самопожертви «Згораючи, свічу іншим!»;
• -самокритика, низька самооцінка;
• -депресивне мислення, невдоволення, хронічне роздратування, фокусування на тому, що «не так, як би мало бути»;
• -гіпервідповідальність, переживання  за те, що «може піти не так».
• 
  

Практичні поради щодо профілактики емоційного вигорання: 

• -розділення роботи та відпочинку;
• -регуляція навантаження;
• -моніторинг рівня енергії;
• -поповнення енергії та відновлення сил;
• -улюблена робота = витрата енергії + генерації енергії;
• -здорове харчування ( їсти вчасно, збалансовано);
• -здоровий сон ( якісна віднова нашого мозку відбувається під час сну);
• -фізичне навантаження (підберіть собі вид спорту, який приносить вам задоволення).
• 

Як бути, якщо вже ви опинились у стані емоційного вигорання?

•    Зверніться до фахівця: причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Облиште ідею, що якщо ви звернетеся до фахівця, то якимось чином зазнаєте невдачі, або з вами щось не так. Терапія – це такий самий спосіб підтримки здорового духу, як і походи до спортзалу, що допомагають тримати себе у гарній формі. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем.

  При авіакатастрофі, кисневу маску та жилет ми одягаємо собі, щоб згодом допомогти іншим!
Як би це цинічно не звучало, але кожен хоче бачити перед собою здорового, доглянутого, врівноваженого лікаря, вчителя, психолога, директора, працівника, колегу по роботі. Попіклуйтеся про себе щоб могти якісно виконувати свою роботу, піклуватися про інших і віддавати свою енергію та знання.