середа, 16 лютого 2022 р.

5 реальних фактів, як медіа впливають на наше життя



    Сьогодні нас повсюди оточує інформація. У ЗМІ новинна стрічка оновлюється щохвилини, а кожен новий день приносить свої сенсації. Те, що було новиною вчорашнього ранку, завтра може взагалі не афішуватися. Коли інформації забагато, вона не лише швидко забувається, а й розмиває наші ціннісні орієнтири. Ми перестаємо співпереживати жертвам катастроф бо втрачаємо вміння аналізувати дані. Ми фізично не здатні перевірити кожну прочитану новину. 
Захиститися від цього допомагає медіаграмотність. І коли значення терміну «грамотність» ні в кого не викликає суперечок, то з першою частинкою – медіа – ситуація складніша. Медіа – доволі широке поняття. Воно виходить далеко за межі звичних нам телебачення, газет, Інтернет-сайтів чи радіо. Медіа – інформаційні засоби та прийоми, що допомагають передавати повідомлення конкретному споживачеві. Тобто шляхи та інструменти, що поширюють інформацію, – від преси до фільму.

Які типи медіа існують?
1. Мас-медіа або засоби масової інформації. Це добре знайомі нам телебачення, періодична преса (газети та журнали), радіо, Інтернет-ЗМІ.
2. Директ-медіа – комунікаційні системи, що допомагають передавати інформацію. Себто інтернет (загалом, як явище), телефон, пошта, рекламні конструкції (борди, листівки).
3. Медіа-носії (окремі носії інформації). До них відносять листи, записи на аудіо- та відеоносіях, мультимедійні презентації.
4. Соціальні медіа – засоби комунікації людей та груп між собою, інформацію в яких творять самі користувачі. Це соціальні мережі, блоги, персональні сайти.


Розглянемо 5 реальних фактів, як медіа впливають на наше життя.

Факт 1: Результати виборів залежать від медійного іміджу політиків.
Про людей, яких ми обираємо в президенти чи народні депутати, здебільшого ми знаємо з телебачення та політичних агіток. А це означає, що ми віддаємо голос тому образу, який нам транслюють з екрану, а далеко не тій особистості, якою політик є насправді. 
Виборців годують яскравими телевізійними роликами, джинсою в ЗМІ (матеріалами рекламного характеру, що замасковані під журналістські), на вулицях ефект підтримують білборди (великі рекламні щити) тощо.

Факт 2: Молодь калічиться, повторюючи трюки із фільмів.
«Усі трюки виконані професіоналами!» або «Трюк виконаний професійними каскадерами. Не намагайтеся повторити в домашніх умовах!». Пам'ятаєте такі застереження з фільмів чи реклами. Але є ті, кому каскадерська слава не дає спокою. Саме з медіа сформувалися субкультури руферів, що незаконно видираються на верхівки хмарочосів, та зачеперів, що полюбляють пересуватися громадським транспортом з вітерцем (тобто на його даху). Чому вони цим займаються? Зазвичай причини до безумства банальні – аби зробити гарне фото чи стати зіркою Інтернету, зібравши лайки та перегляди. І це не дивно: покоління зачеперів і руферів росло на голлівудських бойовиках і фантастиці. Вони захоплювалися сміливістю акторів, а вірніше – їхніх дублерів-каскадерів. А зараз підросли та почали наслідувати улюблених героїв, видираються на дахи, вишки, забираючись на вагони метро або електрички. Але в житті не так, як на екрані. Тут далеко не кожен подвиг завершується хепі-ендом. За даними «Укрзалізниці», минулого року на залізниці загинуло 16 дітей у віці до 16 років, які вилізли на вагон заради інтернет-слави. Ще 15 отримали травми. За інформацією РБК-Україна,  у київському метрополітені 19 зачеперів звалилися на рейки з вагонів, три з них закінчилися смертю.

Факт 3: Смертельне зловживання соціальними мережами
Те, що ми бачимо в соцмережах немає нічого спільного з відображенням реальності, це реальність сконструйована. Чому так? В соцмережам ми показуємо кращу сторону себе. Наприклад, роблячи селфі, обираємо більш вдалий ракурс. Та іноді бажання тримати марку чи видавати себе за того, ким ти не є насправді, може вбити.Із нещодавніх прикладів трагічна автокатастрофа в Ізюмі Харківської області. Вночі двоє сестер їхали в BMW з гучною музикою, щось пили з бокалів, сміялися й транслювали свої розваги онлайн в Інстаграмі. Одна з них була в цей момент за кермом, друга – на передньому пасажирському сидінні. Водійка не впоралася з керуванням та врізалася в опору електромережі, а потім – дерево. На цій трансляції в соцмережі були записані останні хвилини їхнього життя.

Факт 4: ЗМІ формують наші стосунки
У вас є родичі чи друзі в Росії? А ви зараз нормально спілкуєтеся з ними?  Особисто мені не відомо про жодну родину, якій вдалося зберегти настільки ж теплі та відверті стосунки. Хтось просто перестав обговорювати політику, хтось пройшов довгий шлях від образ до взаєморозуміння, а комусь довелося обірвати всі зв'язки. Це все результат відвертої щоденної пропаганди в ЗМІ та фейків. Знаєте, є такий експеримент про чорну і білу пірамідки (мені він ще нагадує собаку Павлова зі шкільної програми). Довий час людині показували чорну пірамідку та говорили, що вона – білого кольору. Врешті-решт піддослідні з думкою погоджувалися. Точно так діє пропаганда та фейки в засобах масової інформації. Чим частіше повторювати, тим швидше аудиторія почну думати так само. Чому ці навіювання неочевидні аудиторії? Давайте подумаємо. От кому б ви повірили більше: ЗМІ, яке читаєте щодня, чи невідомому іноземному телеканалові? Певно ж до знайомих ведучих і журналістів довіра була б вищою. Але чи все, що транслює в маси наш медійний фаворит є єдиною і непорушною істиною?

Факт 5: Медіа можуть бути гарним інструментом для поширення інформації
Звісно, є у медіа позитивна сторона. Засоби масової інформації є ефективним інструментом підтримки суспільної рівноваги, а самі медіа допомагають нам взаємодіяти врешті-решт. І дуже швидко передають інформацію.



понеділок, 7 лютого 2022 р.

 Емоційне вигоряння - синдром 21-го століття

     Емоційне вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом.

     Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють в сфері «людина- людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням. Це лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, керівники різних сфер та інші. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, давати вказівки підлеглим або навпаки виконувати доручення керівництва, намагатися виправдати чиїсь очікування, перевершити конкурентів, продемонструвати хороші показники — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто “сідають батарейки”.

Згідно з ВООЗ, існує три основних симптоми емоційного вигорання:
  • -почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією уваги;
  • -інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності;
  • -зниження професійної ефективності:  відчуття неспроможності справитися з своїми робочими обов’язками, внаслідок цього з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.
Термін “вигорання” позначений у Міжнародному класифікаторі хвороб, як наслідок тривалого невирішеного стресу на робочому місці. Багато вчених вважають це хворобою, але починаючи з травня 2019 року ВООЗ використовує цей термін тільки у випадках, пов’язаних з роботою, а тому “вигорання” класифікується як синдром. Та супутні симптоми цього синдрому впливають на стан нашого здоров’я та життя загалом. Людина починає хворіти, послаблюється  увага, погіршуються стосунки, з’являються конфлікти, знижується задоволення від життя.

Чому так відбувається? Що може бути причиною?

  • -перфекціонізм;
  • - схема самопожертви «Згораючи, свічу іншим!»;
  • -самокритика, низька самооцінка;
  • -депресивне мислення, невдоволення, хронічне роздратування, фокусування на тому, що «не так, як би мало бути»;
  • -гіпервідповідальність, переживання  за те, що «може піти не так».

Практичні поради щодо профілактики емоційного вигорання: 

  • -розділення роботи та відпочинку;
  • -регуляція навантаження;
  • -моніторинг рівня енергії;
  • -поповнення енергії та відновлення сил;
  • -улюблена робота = витрата енергії + генерації енергії;
  • -здорове харчування ( їсти вчасно, збалансовано);
  • -здоровий сон ( якісна віднова нашого мозку відбувається під час сну);
  • -фізичне навантаження (підберіть собі вид спорту, який приносить вам задоволення).

Як бути, якщо вже ви опинились у стані емоційного вигорання?

  •    Зверніться до фахівця: причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Облиште ідею, що якщо ви звернетеся до фахівця, то якимось чином зазнаєте невдачі, або з вами щось не так. Терапія – це такий самий спосіб підтримки здорового духу, як і походи до спортзалу, що допомагають тримати себе у гарній формі. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем.
  При авіакатастрофі, кисневу маску та жилет ми одягаємо собі, щоб згодом допомогти іншим!
Як би це цинічно не звучало, але кожен хоче бачити перед собою здорового, доглянутого, врівноваженого лікаря, вчителя, психолога, директора, працівника, колегу по роботі. Попіклуйтеся про себе щоб могти якісно виконувати свою роботу, піклуватися про інших і віддавати свою енергію та знання.

вівторок, 1 лютого 2022 р.

 Способи маніпуляції людьми. Як не стати жертвою маніпуляцій

1. Social proof, або принцип соціального доказу

В Радянському Союзі люди спочатку ставали в чергу і лише потім цікавилися, куди саме вона веде.Сама наявність черги сигналізувала про цінність пропонованого продукту. Таким чином в радянському суспільстві проявлявся принцип соціального доказу. Заснований на стадному інстинкті, він полягає у наслідуванні поведінки більшості і є захисною функцією нашого мозку, яка позбавляє необхідності обробляти зайву інформацію.
Особливо ефективно цей принцип працює, коли людина потрапляє в заплутану або двояку ситуацію і в неї не має часу в ній розібратися. 
Ще один приклад використання принципу соціального доказу - скетчі і гумористичні серіали, а саме закадровий сміх, який часто лунає в них. Люди звикли орієнтуватися на реакцію оточуючих при визначенні того, що є смішним, і часто реагують не на жарт, а на супроводжуючий сміх.



2.Метод групового підкріплення.

Цей прийом орієнтований на зміну переконань, а не поведінки. Згідно цьому принципу при багаторазовому повторенні одного і того ж твердження всередині якої-небудь групи, її члени з часом приймуть це твердження за істину. Американський академік і письменник Р. Керрол підкреслює, що  повторюване твердження не обов'язково повинне бути істинним. В нього повірять незалежно від того, наскільки воно теоретично чи практично підтверджене. Більш того, вважається, що люди приймають на віру, без критичного оцінювання, будь-які групові цінності, ідеї, доктрини, якщо ідентифікують себе з цією групою і не хочуть стати ізгоями. Це психічне явище і прояв конформізму називають індоктринацією. 
Яскравим прикладом роботи методу групового підкріплення є стереотипи, міфи і легенди, які переходять із покоління в покоління. Цим прийомом активно послуговуються ЗМІ нав'язуючи певні переконання шляхом систематичного повторення один і тих самих думок. Для боротьби з такими тенденціями у багатьох країнах в навчальні програми включається курс медіаграмонтності.



3.Правило взаємного обміну

Правило взаємного обміну каже: людина зобов'язана відплатити за те, що їй надала інша людина. Простіше кажучи - відповісти добром на добро. А, оскільки, будь-які обов'язки пригнічують, хочеться позбутися від них найшвидше. Тому це правило активно використовується деякими "знаючими". Такі люди можуть навмисно зробити невелику послугу з розрахунком на те, щоб в майбутньому звернутися з більш масштабним проханням.


4. Прохання про допомогу або метод Бенджаміна Франкліна 

Одного разу Б. Франкліну потрібно було налагодити контакт із людиною, яка відверто його недолюблювала. Тоді Франклін звернувся до цієї людини з проханням позичити йому дуже рідкісну книгу.  Він був максимально ввічливий у своєму проханні і ще з більшою ввічливістю подякував людині, коли та погодилася. Після того випадку вони стали хорошими друзями.
Суть даного методу полягає в тому, що люди люблять коли їх просять про допомогу. По-перше, відштовхуючись від правила взаємного обміну, людина думає,що у випадку необхідності може розраховувати на зворотню послугу. По-друге, допомагаючи, вона відчуває себе потрібною і корисною.
Вважається, що спочатку краще просити більше, ніж хочеш отримати. Якщо тобі відмовлять, при наступній спробі можна озвучити реальне прохання і цього разу відмовити вже буду незручно.



5. Правило логічної послідовності

Психологи дійшли висновку, що бажання бути або здаватися послідовною у своїх діях є вродженою особливістю людини, яка часто примушує її йти всупереч власним інтересам.
в сучасному суспільстві послідовність вважається гідністю. Вона асоціюється з чесністю, інтелектом, силою і стабільністю. Англійський фізик М.Фарадей говорив, що послідовність цінується більше, ніж правота. Непослідовну поведінку зазвичай вважають негативною якістю і приймають за лицемірство.
Для того щоб примусити людину діяти  визначеним способом, потрібно запустити в мого мисленні механізм послідовності. Відправним пунктом в цьому механізмі соціальні психологи називають зобов'язання. Людина, яка взяла зобов'язання ( навіть несвідомо), буде робити все, щоб його виконати.


6. Позитивне підкріплення

Позитивне підкріплення - це приємні для людини наслідки її дій: похвала, нагорода або винагорода, які спонукають людину до виконання цих дій в майбутньому.
Якось група гарвардських студентів провела цікавий експеримент. На одній із  лекції студенти домовилися, що коли викладач переміщатиметься в одну сторону аудиторії - всі будуть посміхатися, а коли в протилежну - хмуритись. Цей експеримент відомий в історії під назвою "експеримент Верпланка", він став підтвердженням того, що позитивний фітбек здійснює на людину виховний ефект.
На думку Скіннера  похвала виховує людину ефективніше, ніж покарання, яке більше шкодить особистості. Фрейд підтверджував теорію колеги і в описі принципу задоволення підкреслював, що бажання людини отримувати позитивні емоції штовхає її на виконання дій, які підкріплюють їх і таким чином асоціюються із задоволенням. Із цього слідує, що відсутність ланцюжка "дія-задоволення" позбавляє людину мотивації і бажання щось робити.


6. Мотивація страхом

Найсильніша людська емоція - страх. Отже, щоб примусити людину щось зробити, потрібно її налякати. Тому мудрі керівники використовують силу страху із розумом. Як правило, вони тиснуть на страх втрати : " Ми розглядаємо вашу кандидатуру на підвищення, але поки  що, на жаль,ви не виконуєте план.." Якщо змалювати людині можливі потреби, вона прийме запропоновані директиви. Згідно із  одним з досліджень, люди погоджуються з чим-небудь  в два рази частіше саме перед загрозою втрати.


7. Метод айкідо

Особливість бойового мистецтва айкідо полягає в тому, щоб використати силу противника проти нього самого. Адаптований під комунікаційне середовище, цей метод використовується в напружених переговорах  чи конфліктних ситуаціях і полягає у поверненні опоненту його ж агресії з метою отримання від співбесідника бажаного.
Закон Ньютона говорить: сила дії рівна силі протидії.Чим грубіше  людина відповідає опоненту, чим грізніше  захищає свою позицію, тим більше агресії у відповідь отримує. Головний принцип айкідо - перемагати поступаючись. Щоб схилити людину до своєї точки зору,в першу чергу потрібно з нею погодитися,при цьому потрібно "відзеркалити" її манеру  говорити і тримати себе. А потім спокійним тоном запропонувати власний варіант  розвитку подій. Таким чином людина зберігає власні сили, не дратує опонента і в кінцевому результаті перемагає.



8. Принцип вертикалі

Всі відомі світові диктатори переконували своїх опонентів ще до того  як починали говорити. Вони знали як розмістити своє тіло в просторі таким чином, щоб у очах опонента виглядати "живим аргументом".
По-перше, вони завжди знаходилися на рівень вище тих з ким розмовляли. Цьому є психологічне пояснення. Справа в тому, що підсвідомість сприймає тих хто вище, як авторитетів. Наші батьки завжди були вищими за нас. А саме вони були авторитетами протягом багатьох років. Це пояснює, чому  багато керівників розмішують свої столи і крісла в кабінетах так, щоб дивитися на підлеглих згори вниз.
Також для нашої підсвідомості людина, яка займає багато місця здається більш переконливою і правою. Розмашисті жести, розкинуті "Т-образно"руки на спинці крісла чи активне пересування по залу під час презентації - все це допомагає зайняти максимальну кількість простору і "вирости" у очах спостерігача.



9. Вбудовані мовленнєві команди

Вбудовані мовленнєві команди допомагають ініціатору комунікації створити у адресата певний настрій, викликати потрібну емоцію  і направити його думки в певному напрямку. Вбудований месендж - це фрагмент фрази, який виділяється жестикуляцією або інтонацією.При цьому вплив відбувається на підсвідомість людини, яка може і не звернути увагу на саму фразу.
Використовуючи у своєму мовленні позитивно забарвлену лексику( слова типу"приємно", "добре", "щастя","успіх","довіра" і т.п.) ми примушуємо співрозмовника відчути себе більш щасливим і успішним. При цьому не важливо про що йде мова і в якому контексті ці слова вживаються, головне - виділяти їх жестом чи інтонацією.



10. Спіраль мовчання

В теорії масової комунікації існує таке поняття, як спіраль мовчання. Запропонована німецьким політологом Е. Ноель-Нойман, ця концепція зводиться до того, що люди можуть розділяти певну точку зору, але бояться в цьому зізнатися, оскільки думають, що знаходяться в меншості.  Спіраль мовчання заснована на страхові соціальної ізоляції і починає працювати у той момент, коли хто-небудь впевнено висловлює свою точку зору на соціально значущу тему. Незгодні з почутим надають перевагу зберігати мовчання і не висловлюватися, тому що  впевнені, що знаходяться в меншості і бояться ізоляції.
Існує закономірність, що сформовані зрілі особистості  непіддаються страху соціальної ізоляції і здатні висловити свою думку незважаючи на суспільну. Саме ці люди є рушійною силою прогресу і стимулюють глобальні зміни. Інша половина людства вважається гарантом міцності і стабільності у суспільстві.